Нідерланди - Україна: коли питань більше, ніж відповідей

Ось ми і дочекалися повноцінного початку чемпіонату Європи - дня, коли на поле вийшла наша національна збірна. Погодьтеся, набагато цікавіше стежити за Євро-2020 не в якості стороннього спостерігача, а в ролі вболівальника, яким кожен з нас в більшій чи меншій мірі був напередодні ввечері в дуелі «синьо-жовтих» проти Нідерландів, яка відбулася в Амстердамі.

Треба сказати, що Андрій Шевченко все-таки здивував з розстановкою. Було очікування, що проти Нідерландів українцям варто зіграти з трьома центральними захисниками - так, як команда діяла у відборі на ЧС-2022 проти Франції (1:1) на виїзді. Але коуч «синьо-жовтих» розсудив інакше, і на полі з'явилася формація, яку у фазі оборони можна охарактеризувати, як 4-1-4-1, а у фазі атаки, як повноцінні 4-3-3. Що правда, атакували наші вкрай нечасто - всього 15 позиційних атак проти 44 у суперника.

Ще до матчу було зрозуміло, що успішний результат Україні в битві проти Нідерландів здатні принести, перш за все, якісні дії в обороні з швидким переходом в контратаки. Іншими словами, у «синьо-жовтих» був прекрасний приклад Туреччини, яка навесні в подібному стилі не дала шансів «помаранчевим» на успіх, нокаутувавши команду Франка де Бура з рахунком 4:2.

На жаль, але зіграти чітко та безпомилково в обороні українцям не вдалося. Все пішло не так практично з найперших хвилин. І справа тут, схоже, не тільки й не стільки у травмі Зубкова, через яку Шевченко вже на 13-й хвилині змушений був випускати на лівий фланг півзахисту Марлоса. Якщо спокійно оцінити все, що відбувалося на нашій лівій «бровці» у цьому поєдинку, то стає очевидним - відхід Зубкова не привів до виникнення безлічі проблем у цій зоні, тому що проявлятися вони почали ще, коли Олександр був на полі.

Зокрема, вже на 5-й хвилині до наших воріт прорвався правий фулбек ПСВ Дензел Думфріс, якого чомусь абсолютно забули. Навколо 25-річного футболіста збірної Нідерландів утворилася величезна вільна зона, якою було гріх не скористатися. Тому саме туди пішов пас, і якби не відчайдушний стрибок Бущана, то виймати м'яч із сітки власних воріт українцям довелося б вже на перших хвилинах поєдинку. Що в цей момент робили Миколенко і Зубков - загадка, адже стоп-кадр не дає чіткого розуміння, яку тактичну вказівку тренерського штабу виконували ці футболісти. Навіть, якщо припустити, що Миколенко закривав зону, то чому Зубков опинився настільки глибоко, і не поспішив підстрахувати партнерів - питання, відповідь на яке належить знайти аналітикам збірної.

На жаль, але аналогічна проблема переслідувала збірну України практично по ходу всього поєдинку. Нідерланди планомірно розхитували оборону «синьо-жовтих» то праворуч, то ліворуч, але коли переконалися, що слабкою зоною є фланг Миколенка та Зубкова/Марлоса, то почали максимально акцентувати свою увагу саме там.

Вже на 40-й хвилині «помаранчеві» фактично повторили те, що спробували виконати на початку поєдинку. Думфріс знову опинився абсолютно самотній у своїй зоні, і безперешкодно відгукнувся на навіс з протилежного флангу. Україні пощастило, що удар головою фулбека нідерландців пройшов повз ворота, а то далеко не факт, що Бущан зумів би потягнути постріл з настільки близької дистанції.

Цікаво, що розташування Марлоса та Миколенка у цій ситуації було практично аналогічним тому, як займали позиції на 5-й хвилині Зубков і Миколенко при першому забійному моменті Думфріса. Віталій знову перебував значно попереду фулбека суперників, а Марлос, як і раніше Зубков, не поспішав накривати цього гравця. Це дозволяє зробити висновок, що або у наших хавбеків не було завдання персонально стежити за вриваннями у зону правого захисника опонентів, або Зубков та Марлос байдуже поставилися до виконання цієї вказівки.

У будь-якому випадку, полупозиція, яку в обох випадках займав Миколенко, також не додає вістів лівому захиснику «синьо-жовтих». А той факт, що після другого шансу Думфріса в кадр потрапили взаємні претензії Миколенка та Марлоса з приводу того, хто зобов'язаний був закривати цього гравця, говорить не на користь версії, що наші футболісти добре зрозуміли тактичні установки тренерського штабу. Інакше інтерпретувати емоційні підкидання рук з боку Миколенка й Марлоса, спрямовані на адресу вільної зони, яка постійно виникала у Думфріса, просто неможливо.

Власне, нідерландці зуміли конвертувати слабкість нашого лівого флангу на свою гольову перевагу вже на початку другого тайму. Спершу Марлос не пішов в активний пресинг, дозволивши опоненту спокійно видати точний пас на забігання партнеру по «бровці», а Миколенко в черговий раз упустив Думфріса, не зумівши виставити ногу й вибити м'яч в аут. Простріл, який пішов у штрафний майданчик українців, призвів до виходу Бущана, відскоку на Вейналдума, та голу в наші ворота.

Другий м'яч Нідерландів знову прийшов з лівого флангу нашої оборони. У фінальній фазі тут також провалився Миколенко, який мав великий просторовий зазор перед Думфрісом, але знову примудрився програти позиційну боротьбу опоненту. Опинившись першим на м'ячі, Віталій чомусь вирішив впасти у власному штрафному, одразу ж почавши апелювати до рефері на предмет порушення правил. Однак те, що проходить в УПЛ часто залишається непоміченим на більш високому рівні. До подібного Миколенку та багатьом іншим нашим футболістам пора звикати, особливо якщо вони хочуть незабаром поїхати в один з топ-чемпіонатів.

Важливо, що у Миколенка був час для того, щоб спокійно винести м'яч і розрядити обстановку. Але наш захисник на ці дії не пішов, і в підсумку «наварив» на пропущений гол. До слова, збірна України взагалі відверто нечасто вдавалася до виносів м'яча в обороні. Їх статистики нарахували всього 12, і це проти топ-опонента вельми невисокий показник. Скажімо, в успішних битвах Ліги націй проти Швейцарії та Іспанії в минулому році в активі наших футболістів було 44 та 29 виносів, відповідно. Чому проти Нідерландів Україна вирішила грати більш хитромудро в першій третині поля - чергове запитання без відповіді...

Не можна не згадати, що друга гольова атака збірної Нідерландів на наші ворота почалася після невдалого пасу Зінченка, який був перехоплений, і потім відбулася передача Френкі де Йонга на забігання Думфрісу. Наш легіонер з «Манчестер Сіті» вчора ввечері взагалі не вразив, оскільки в його активі було лише 65% вдалих дій, хоча в середньому в сезоні-2020/21 цей показник для Олександра дорівнює 80%. Втім, після того, як відбулася зворотна заміна Марлоса (у нього показник вдалих дій в матчі виявився рівним 58% проти 73% в середньому в сезоні), й Зінченко перебрався на лівий фланг, а Шапаренко зайняв місце в центральній зоні, гра в України значно покращилася.

Два забиті м'ячі збірної України - це те, чим наші дуже порадували. Незважаючи на 0:2, «синьо-жовті» показали бажання битися і здобувати результат. І це дуже здорово, особливо на тлі пріснопам'ятного Євро-2016, коли в кожному поєдинку не покидало відчуття, що нашим абсолютно все одно, з яким рахунком завершиться матч. Нідерланди, здається, теж не очікували від опонента такої прудкості, а тому були дещо спантеличені, коли пропустили двічі.

Причому зіграла невластива загалом за Шевченка ставка на дальні удари та стандарти, хоча саме ці прийоми найчастіше виявляються робочими в поєдинках андердогів та фаворитів. Після того, як рахунок став 2:2, «синьо-жовтим» потрібно було нарешті згадати про простий футбол, в якому головне результат, а не красиві дії на полі. На жаль, але Караваєв та Бущан знову не захотіли вдаватися до виносів, а намагалися розігрувати і зберігати м'яч до останнього, внаслідок чого сталася втрата, а за нею й фатальна передача Аке на Думфріса. Той, хто весь поєдинок «прасував» нашу «бровку» логічно поставив крапку в грі, яка була його справжнім бенефісом.

Удвічі прикро для України те, що в цілому наші досить добре показали себе в боротьбі за м'яч. «Синьо-жовті» виграли 72% єдиноборств в обороні, що стало для нашої команди абсолютно кращим показником за весь час роботи Андрія Шевченка на посаді головного тренера, і це дійсно значуще досягнення з точки зору якості гри.

На жаль, але результат дуелі на користь Нідерландів визначили дрібниці. Позиційні недопрацювання Зубкова і Марлоса, помилки Миколенка, нездатність виграти верхову боротьбу з боку Зінченка, нервозність Бущана (все-таки по першого та третього м'ячів до нашого голкіпера, який в іншому провів відмінний поєдинок, є питання)... Команда Франка де Бура вчора не постала непереможною машиною, з якою неможливо змагатися на футбольному полі. У цього колективу багато своїх проблем, частково на яких вдалося зіграти й Україні. Однак в останній момент наші все-таки не дотримали нічию.

Втім, посипати голову попелом не варто. З самого початку мало хто припускав, що Україні вдасться зачепитися за очки з Нідерландами (особливо відразу після жеребкування фінальної частини Євро-2020, коли «помаранчевими» ще керував Рональд Куман), а тому вся наша увага тепер зміщується на два ключових поєдинки групи - проти Північної Македонії та Австрії. Там українцям потрібно брати шість очок, щоб залишатися господарями становища, і не сидіти «на калькуляторах» перед визначенням всіх учасників плей-оф.